Наша зла неволя між байдужих свічад 
Закінчилась вночі серед літа 
Ангел сніжнокрилий зняв останню печать
І ледь чутно сказав: Треба вийти 

Треба встати і вийти 
Встати і вийти 
Нову 
Свічу запалити 
Над собою здійняти 
Долю шукати 
Більше її не втрачати 

Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е 
Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е 

Келії самотні і молитви палкі 
Розчинились у водах світання 
Наші сірі очі наші руки тонкі 
Наша перша кров і остання 
Ангел чистий співає 
Нечистий стріляє 
Світ 
У пітьмі потопає 
Треба встати і вийти 
Свічу запалити 
Більше її не гасити 

Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е 
Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е 
У твоєму лоні нам не буде страшно-во-о 
В ніжному полоні буде нам відважно-во-о 

Довго мерехтіла непотрібна свіча 
Догорали поламані крила 
Постаті виходили з розбитих свічад 
І сурма золота голосила 
Треба встати і вийти 
Встати і вийти 
Нову 
Свічу запалити 
Над собою здійняти 
Долю шукати 
Більше її не втрачати 

Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е 
Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е 
У твоєму лоні нам не буде страшно-во-о 
В ніжному полоні буде нам відважно-во-о 
Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е 
Назавжди-назавжди-назавжди-назавжди-є-е 
У твоєму лоні нам не буде страшно-во-о 
В ніжному полоні буде нам відважно-во-о