1. 
Де не були ми, кажуть що там тепло, 
Берег там із карамелю, а ріки з меду. 
І гори там вищі за українські Карпати, 
Там всі брати. А де у нас брати, брате? 
Аромат прибою п*янить душу і тіло, 
Всі дівчата - богині, а у нас кольори сірі. 
В нас є кохання, а там не знають як любити, 
Кажуть: "Нащо воно треба? Коли й так можна прожити". 
Музика у нас кажуть, сумна та нудна, 
А там кажуть весела, бо там, кажуть, веселі звуки. 
Й наші люди дивні наче, бо вірять у добро, 
А там кажуть не вірять в нього, просто створюють його. 
Там, кажуть, не вірять в Бога, бо всі створеніф Богами, 
Там не тнреба довіряти - нема про що брехати. 
Коли в людей все є і його треба зберегти, 
Де не були ми важко людей назвати людьми. 

Приспів. 
Там, де не були ми там інші птахи, 
Там, де не були ми почуття не живі, 
Там, де не були ми не квітнуть сади, 
Там де не були ми, там де не були... 

2. 
Де не були ми - кругом добре, де нас нема. 
Зате в нихї ціняться слова, а в нас слова - то пустота, 
Нам всі кричали - що там люди а в нас собаки, 
Сльози на очі нагорнулись, хіба можна так казати? 
Не собаки, а вовки, до сотаннього б*ються, 
не здаються нікуоли, лише вперед пруться, рвуться. 
Рвуть ланцбги, коли на серці туго, 
Знімаючи напругу, до сонця тягнуть руки. 
А де це місто, хлопче, ми там ще не були, 
Ми лиш чули ті казки, що у піску лежать зірки... 
Що ти таке кажеш, як? Там пропало зло? 
Пацан, я чув такі казки лиш у дитячому кіно. 
Як там політики немає? Хто ж там править, брате? 
Виродились королями - не вміють царювати? 
Так, в мене не все добре, бо тут буває горе, 
Та це реальність, чуєш? А ти в полоні мрії. 

Приспів.