Ой де тої правди
Слова: Маруся Вольвачівна
Музика: Ket

Ой де тої правди певної шукати, 
Кому своє щире серденько віддати? 
Ой до кого тихо головой схилюся. 
До кого серденьком міцно пригорнуся? 

Ой, тяжко та важко, не маю вже й мочі, 
І світ той нелюбий, туманяться очі. 
Розступися, земле, прийми моє тіло, 
Заціп моє серце, ти й так уже стліло!

Кохала козака, щиро та ще й дуже. 
А він підневидів, кинув та й байдуже. 
Кинув козак, кинув – із якої ради? 
Насміявся з мене і не дав поради. 

Не судіть, сусіди, що зі мною буде, 
Болить моє серце, та не знають люди. 

Ой, тяжко та важко, не маю вже й мочі, 
І світ той нелюбий, туманяться очі. 
Розступися, земле, прийми моє тіло, 
Заціп моє серце, ти й так уже стліло!