Я не можу знайти слів.
Що тобі сказати?
Більше...
не пиши мені листи.
Та все одно буду чекати.
І з нами тиша...

Повернути час назад.
Зупинити наш годинник- варто!
Почути несказанні слова.
І сердце б'ється без зупину

Приспів:

Намалюй мені море, яке любимо завжди.
Знаєш...
Раз і назавжди. Сумно...Нікуди не йди,
Якщо кохаєш.

Малюнок на піску давно вже змили хвилі,
Та в пам’яті у нас лишиться назавжди.
Той вечір коли ми плели на небосхилі,
Химерні візерунки, два серця – дві стріли.
Коли б нам хто сказав, що все скінчиться скоро,
Що нас розтягнуть дві країни на шматки.
І виростуть між нами моря, пустелі, гори,
Можливо ми розставили б усі крапки над «і».
Але не думали, що це скінчиться колись,
Вірили свято – ті почуття на все життя.
І на прощання у вічності клялись,
Стоячи на піску, позбувшися взуття.
Тим часом небокрай строкато визрівав, 
Кидаючи під ноги палаючі зірки.
У очі я твої без страху поринав,
А ти з листа читала усі думки мої.

Приспів.