Палає знов самотня зірка за вікном,
Скажи мені, невже минув той дивний сон?
Біль наче дзвін в моєму серці відлунав
Та не збагну, як Тебе втратив, я й не знав...

Що у душі, цей біль живе,
Щодня й щоночі він нагадує про те,
Що крізь роки і крізь віка
Не в силах час згасить до Тебе почуття.
Я знов один, на самоті
І плаче тихо вітер за вікном,
Впусти мене, я все віддам за ніч з Тобою удвох,
Cолодкішу за сон.

Ми вдвох йдемо та поміж нами сірий птах,
Дозволь мені знайти себе в твоїх очах,
В твоїх очах дозволь залишитись мені,
Тобі віддам я все, останній подих свій в житті.

Навіщо серце стискається щораз,
Коли згада ту ніч, що поєднала нас?
Думки нестерпні: з Тобою щодня
Хтось інший поруч, а не я,
Шепоче він Тобі слова
І в час, коли згаса зоря Ти не одна.

Навіщо серце стискається щораз,
Коли згада ту ніч, що поєднала нас?
Знов спалах болю – благаю я -
Вгамуй цей біль, торкнися скронь
Та простягни свою долонь.
Немов молитва з вуст зліта Tвоє Iм'я...