Сіла птаха, білокрила, на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля.
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.

Покохала, зачарована струною.
Заблукала та мелодія в гаю.
В гай зелений, журавлиною весною
Я понесла своє серце скрипалю.

Шла до нього, наче місячна царівна,
Шла до нього, як до березня весна,
І не знала, що ця музика чарівна,
Не для мене, а для іншої луна.

Сіла птаха, білокрила, на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля.
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.

Села птичка, села птичка на березу.
Село солнце ближе к вечеру в саду.
Полюбила, полюбила я до боли.
Молодого, молодого скрипача.

Полюбила, околдована струною
Заблудилась та мелодия в саду.
В сад зеленый, соловьиною весною
Понесла я своё сердце скрипачу.

Шла к нему я, словно лунная царевна,
Шла к нему я,как к весне идет зима.
И не знала, что мелодия волшебная,
Не для меня, а для другой была.

Села птичка, села птичка на березу.
Село солнце ближе к вечеру в саду.
Полюбила, полюбила я до боли.
Молодого, молодого скрипача.