Блакитно зітхнула ніч. Кімнатою бродить жовта троянда…
В брунатних шпалерах, заколихані вітром, слова заплелись павутинням червоним.

Згортає зітханнями пил, пелюстками плачуть спогади вітру…
Примари далекі, скуйовджені болем, сховались в кутку штурмовинням солоним.

Твій голос печальний, Твій голос печальний 
мене розбудив…
Твій голос печальний, Твій голос печальний
за мною ходив…

Зітхає, вовтузиться сон, під небом бродить срібно-блакитним…
В запечальних краях, заколихані квіти нічні дорікають мені словом твоїм холодним.