КАШТАНИ

Коли проміння мляво котиться під гірку,
коли дотягуєш одну на двох цигарку -
я обіцяю, що зірву останню зірку
і принесу її в кишені з Гідропарку.
Коли дороги, мов розкатані рулони,
качає спогад, ніби катер на Поштовій.
Ти тут любив, губив ключі і телефони,
ти повертаєшся щасливий і готовий.

Бо:
від метро додому
щось їде по-любому!

ПРИСПІВ
Гучно б'ють по асфальту каштани,
дощ між теплих листків шелестить,
обіймає мене
моє місто кохане,
розкривається неба блакить.

У теплі дні дівчата гарні і шалені,
красуні граються в любов, а на балконі
хтось задуває ціле небо у легені,
а хтось радіє, що живе на Оболоні,
а десь вистрибують русанівські фонтани,
летить остання смс-ка поміж люди.
Це час прощатись і зализувати рани,
це час іти, немов коти, іти в нікуди...

Від метро додому
щось їде по-любому.
Від метро додому
щось їде по-любому!

ПРИСПІВ
Гучно б'ють по асфальту каштани,
дощ між теплих листків шелестить,
обіймає мене
моє місто кохане,
розкривається неба блакить.