Віють вітри, віють буйні, дуба нахиляє...
Сидить козак на могилі та й вітра питає:       

"Скажи, вітре, скажи, буйний, де козацька доля?
Де фортуна? Де надія? Де слава і воля?"       

Його вітер овіває: "Знаю я, ой, знаю.
Твоя слава козацькая в далекому краю.        

Твоя доля козацькая - поміж ворогами".
Ой, сів козак та й заплакав гіркими сльозами. 

Ходжу блуджу самотою у густому полі.
Хоч є в мене чорні брови - та немає долі.    

Віють вітри, віють буйні, дуба нахиляє...
Сидить козак на могилі та й вітра питає...