Літо любило нас, всюди чувся легкий джаз.
А вечорами хаос.
Пробували, що могли, ми ж такі молоді.
Час робити помилки.

Танцювали всю ніч, пліч о пліч.
Зустрічали світанки випадкові коханці.
Любов на одну мить.

А ми не зупинялись, просто не могли.
Бо ми ніколи вже не будемо такі.
Любили, кохали і довели.
Що вже ніколи ми не будемо такі.

Такі молоді, такі молоді.
Такі молоді...
Такі молоді, такі молоді.
Такі молоді...

Плутали ночі-дні, кожен день вихідний.
Щасливі, хоч і на нулі, на нулі.
Знали всі, знали все і було байдуже вже.
Куди вечір занесе.

Танцювали всю ніч, пліч о пліч.
И вже музика, світло, та непомітно.
Час пролетів вмить.

А ми не зупинялись, просто не могли.
Бо ми николи вже не будемо такі.
Любили, кохали, и довели.
Що вже ніколи ми не будемо такі.
Такі молоді, такі молоді.
Такі молоді...
Такі молоді, такі молоді.
Такі молоді...(х2)