Між нами закриті очі, холодні руки
І німе чорно-біле кіно.
Я вже більше не боюсь розлуки,
Я боюсь, що тобі все одно.

Осінь грає із листям, хмариться,
пише птахами на небі знаки.
Моє серце мовчить - мається,
Лиш життя подає ознаки.

Ти мовчиш. Навіть азбука Брайля
не у силах більше сказати.
Ти не любишь мене, я знаю,
як таке можна не знати?

Жовтень стукає у двері-вікна,
Він готовий уже прощатись.
Ти, напевно, без мене звикла,
знов навчилась дзвінко сміятись?

23 - 24 жовтня, 2012 рік