А ти живеш собі десь там і зовсім не знаєш,
Як я без тебе тут помираю, як загниваю
Як потрохи з’їдає щоденна турбота, щоденна гризота
Як затягує мене чорне болото

Я забуватиму тебе повільно
Але, рано чи пізно, я викину тебе із серця
Небагато мине - і стану від тебе я вільним - більше не божевільним
А тим часом життя пронесеться

Ти отримуєш мої листи і складаєш у пачку
Хоч би раз прочитала - нехай і без інтересу
Я той дикий маньяк, що пише листи до своєї маньячки
І у кожному слові - констатація шоку, концентрація стресу

Я забуватиму тебе повільно
Але, рано чи пізно, я викину тебе із серця
Небагато мине - і стану від тебе я вільним - більше не божевільним
А тим часом життя пронесеться