сутінки і небо без зірок
і всі каштани п`яні
вулиці пусті, ти йдеш за кроком крок
ти епілог в оповіданні

тільки в ночі
одна
хочеш кричи вільна
закриті всі вікна одна
вже майже рік без сна
і між собою війна
ходиш оголена
одна

Всі кафе, неначе земляки
В них пила доволі часто
метрополітен і ти давно на ти
бути на одинці так сучасно й невчасно

тільки в ночі
одна
хочеш кричи вільна
закриті всі вікна одна
вже майже рік без сна
і між собою війна
ходиш оголена
одна

перед дзеркалом торкаючись себе
ти наодинці із думками
світло у вікні із розуму зведе
всі твої сни це драми