Белорусский вариант:

У спрадвечных пушчах, дзе ня згасны зык балота,
Дзе лягла Батыя Чорна-Залатая шмота,
Часам на сьцяжынку зачарованы выходзіць
Лесавік-Чугайстар. І ціха так заводзіць:

     Калі мо-жаш,   завітай да мяне ты,
     Калі хочаш, паспытай маёй вады,
     Калі верыш, дык мне шчыра раскажы,
     Пра што ты мроіш, дзеля пазбыцца самоты...
 
Брамы павуціньня ад сасны і да бярозы –
Варта вось чаканьня, што пільнуе сэнс цьвярозы.
Палымнее рута, жыцьцядайна расквітае,
Ды ніхто ня бачыць! Ніхто таго ня знае!

     Калі можаш, завітай да мяне ты,
     Калі хочаш, паспытай маёй вады,
     Калі верыш, дык мне шчыра раскажы,
     Пра што ты мроіш, дзеля пазбыцца самоты..ю

Стогне хіжым плачам нат дрыгва на ўсім Палесьсі,
Попел пазакратаў лісьце у драўлянскім лесе.
Безнадзейна квола пахілілася таполя,
Дзьме трывожны вецер з атручанага поля.

     Калі можаш, завітай да мяне ты,
     Калі хочаш, паспытай маёй вады,
     Калі верыш, дык мне шчыра раскажы,
     Пра што ты мроіш, дзеля пазбыцца самоты...

           Што мы прысьнілі, болей не вярнецца –
          Казкі і мроі нібы ў дым.
          Занадта рана супыніла сэрца,
          Шкада памерці маладым.

          Мой голас зь неба чорны крук даставіць,
          Сплыве па Прыпяці вянок.
          Чакайце вестак пад пахмурным Сонцам,
          Пад зорак расьсяваны змрок.

     Калі можаш, завітай да мяне ты,
     Калі хочаш, паспытай маёй вады,
     Калі верыш, дык мне шчыра раскажы,
     Пра што ты мроіш, дзеля пазбыцца самоты...

Украинский вариант:
У предвічних хащах, де не тліє цвіт болота,
Де лягла Батия Чорно-Золота кіннота,
Часом в білій свиті зачарований блукає
Лісовик-Чугайстер і стиха промовляє:

Якщо можеш, завітай до мене ти,
Якщо хочеш, спий моєї води,
Якщо Віриш, розкажи мені,
Про що ти мрієш, коли живеш на самоті...

Брами павутиння від сосни і до берези –
Вартові чекання – Долі зламані терези.
Полум’яна рута життєдайно розквітає,
Та ніхто не бачить! Ніхто того не знає!

Стогне хижим плачем трясовина на Поліссі,
Попелом укрите листя у древлянськім лісі.
В безнадії квола похилилася тополя,
Дме тривожний вітер з отруєного поля.

Все, що наснилось більше не вернеться –
Казкові мрії в небутті.
Занадто рано зупинилось серце:
Ми вмерли надто молоді.
Мій голос з неба чорний крук принесе,
Спливе по Прип’яті вінок.
Чекайте вістки під Похмурим Сонцем,
У сяйві жалібних зірок.