Тиха вода, тиха вода,
Гей, лем на Бескиді.
Давно, давно я не була
З милим на бесіді.
 Рада би я, рада би я
 Ту водицю пити,
 Рада би я, рада би я
 З милим говорити.

Казав милий, казав милий,
Що мене попросить,
Як на горі, на високій
Пшеницю покосить.
 Він покосив, він поносив -
 Вже й осінь минає -
 Він ся женить, бере другу,
 А мене лишає.

"Сім раз би тя, мій миленький,
В боці закололо,
Що так швидко твоє серце
Мене позабуло".
 "Не забув я, не забув.
 Лем собі думаю,
 Чи з тобою, чи з другою
 Говорити маю".

"Не рви, милий, не рви, милий,
Солодкі малини.
Ой не люби, ой не люби
На раз дві дівчини".
 Дві дівчини, дві дівчини -
 То велика зрада;
 Одна плаче, гірко плаче,
 Дуга тому рада.

Ой журився мій миленький,
Як мене любити,
А тепер вже він ся журить,
Як мене лишити.
 Є у мене коло хати
 Зелена отава.
 Не журися, мій миленький,
 Я тя лишу сама.