Слова: Ярослав Нудик
Музика: Сергій Самолюк

Йшли селом, йшли селом партизани,
По землі українській, невільній землі.
І у кожного зброя була за плечами,
І у кожного смуток і біль на чолі.

Їм сумно за всю Україну,
Та за спалені хати і зрубаний сад,
За ту пісню, що чув ти колись, солов’їну,
Але їм вже не було дороги назад.

Бо дорога назад — це неволя,
А ховатися в лісі не будемо ми.
Ми підемо вперед — і здобудемо волю,
України своєї ми вірні сини.

Хтось з них пісню завів, і вона пролунала
На всі гори Карпати, на весь рідний край,
Щоби знали усі — Україна повстала!
Ти лети, наша пісне, аж за небокрай!

І не всі повернуться із бою живими,
І не всіх дочекається рідна сім’я.
Пам’ятайте ж ви їх, пам’ятайте такими,
Пам'ятай їх завжди, українська земля.

Йшли селом, йшли селом партизани,
По землі українській, невільній землі.
І у кожного зброя була за плечами,
І у кожного смуток і біль на чолі.