Часом буває так, що хочешь почути,
Речі які б ніколи не знати.
І тягне за руку тебе в то місце,
Де думаєшь, краще б очей не мати.

Ти дивишся в кухні на кран і воду,
А правда нізвідки не виходить,
І дивляться в очі тобі знайомі,
Та їхнії очі твоїм говорять

Спи собі сама,
Коли біля тебе мене нема.

Часом буває такБ що в магазині,
Ти хочешь крикнути: "Ну в чому я винна?"
Тебе окидають розуміючим оком,
Дуже болить, хоча й ненароком.
І ти ростешь, старієшь, вмираєш,
А тої правди так і не знаєш,
Боїшься її, і від неї втікаєш,
І в стінах своїх ти одна засинаєш.

Спи собі сама,
Коли біля тебе мене нема.