Ой, на горі стоїть хата, 
Під нев сидить дівка брата, 
Сидить сумно поглядає, 
Сидить сумно поглядає, 
На гуцулика чекає. 

А той гуцул забарився, 
Десь на другу задивився. 
Задивився десь на другу, 
Задивився десь на другу, 
Та й забув про свою любу. 

Любка сльози витирає, 
Та й у осені питає: 
Скажи мені, осінь мила, 
Скажи мені, осінь мила, 
Де і в чому я схибила? 

Десь у полі вітер віє, 
Про дівчину гуцул мріє. 
А дівчина вже кохана, 
А дівчина вже кохана, 
Давно з другим спарована. 

Хай він знає, хай повчиться, 
Кинув милу - тепер злиться. 
Бо лишився зовсім самий, 
Бо лишився зовсім самий 
І ні з ким не спарований. 

Треба знати, що робити, 
Зі всіх лиш одну любити. 
А дівчина варта того, 
А дівчина варта того, 
Щоби мати миленького!