Я дякую тобі, Донбас,
За піт і біль важкої праці,
За радість трудових звитяг,
А не за всяких підарасів!

Щодня в забій, як на війну –
У темряву, у глибину –
Таку близьку, таку знайому,
Таку підступну і чужу…
Чи ти повернешся додому?

Ти йдеш вперед за кроком крок
Вгризаєшся в міцну породу
Заради щастя діточок,
Старих батьків, свого Народу
Даєш скривавлений мільйон!

Та доки ти ідеш в забій
Твою дружину зґвалтували,
Батьків живими поховали,
У злидні кинули дітей,
Тебе ж – у рабство закували!

Тепер ти раб у яничар,
Хазарів й диких агамєтав!
Твоє життя для них товар,
А діти – м’ясо для пікетів,
Ти здохнеш – їм лише навар!

Та не таким тебе, Донбас,
Вкраїна в муках народила –
Донцова й Стуса вільна кров
Тече в твоїх козацьких жилах!
Вилазь із копанки, Донбас!

Згадай загиблих шахтарів,
Як їхні сироти ридають,
Останні крихти доїдають,
А підараси обсирають
Свої параші золоті!

Поглянь угору – майорить
Над териконами свобода,
Холодний розум вже кипить
І совість більше не мовчить
Ти – кров і плоть свого народу!

Бери, Донбас, до дужих рук
Кайло і дідову берданку,
Готуй, Бандеро, кулемет,
Тавридо, запрягай тачанку
Пліч-о-пліч рушимо вперед!