Це тримає мій мозок, отрутою душу,
Мене відпустило на волю не довго!
Я знаю чекає моя невід’ємна,
Моя неминуча реальність!

Тікай!

В’язниця, в якій я знаходжусь,
Труна – нагорода за муки душі, яка хвора.
Люди, куди від вас діти своє хворе тіло,
Яке не потрібне нікому.

Дивись!

Мені нікуди вже піти, мені нікуди тікать,
Я не можу зволікати, я не буду гаяти час
Чекаючи вас, чекаючи вас!
Чекаючи вас!

Думки мої не знайшли притулку на небі,
Бо там лише зорі та темно.
В душі цей йобаний холод,
Який не лишає нічого від... від мене.

Мені нікуди вже піти, мені нікуди тікать,
Я не можу зволікати, я не буду гаяти час.
Мені нікуди вже піти, мені нікуди тікать,
Я не можу зволікати, я не буду гаяти час!