#02 Вітер

Прокляті Богом ми,
Холодним океаном пітьми,
Чужою кров'ю, на губах.
Прокляті ми людьми,
Серце тепліше зими,
Колись було, навпаки.

  Приспів:
Її волосям грав вітер,
Він цілував її холодну тінь.
Та не знав, як воскресити,
Розмитий морем слід,

Та не знав як воскресити,

Забуті сонцем ми,
Цілують дикі вітри,
Що, замітають сліди.
Мертві холодні піски,
Забуті людскі острови,
До яких,  недійти, недійти.

  Приспів

Та не знав, як воскресити,
Розмитий морем слід.

  Приспів

Та не знав, як воскресити,
Розмитий морем слід.