ЛЮБО, БРАТЦІ, ЛЮБО

Як батько заграє, ворог враз ридає.
То іти до кого молодому козаку.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

Червоні ліворуч, білії праворуч.
Піду я до батька на гражданськую війну.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить. 

Із-за балки лунко, лунко в береги
Вдарили одразу короткії батоги.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить. 

Батько нахилився, коня у кар’єр.
"Висікти сволоту!" – цівку плечем стер.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить. 

Як терпець урвався, вже не налякать.
Тільки б дотягнутися, а на смерть начхать.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить. 

А першая куля, а першая куля
Вранила коня, ще й за світа дня.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить. 

А другая куля, а другая куля
Порснула по мні, та спасли ремні.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить. 

А третяя куля, а третяя куля
Зранила мене, мого коня нехай мине.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить. 

Нічого не шкода, ні врага-ірода
Шкода лише волі та буланого коня.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить. 

Гей, не супся, батько, нічого пенять,
Ті, що винуваті, вже навіки сплять.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить. 

Годі на сьогодні, батько, храбрувать,
Коні натомились, хлопці хочуть спать.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.