Я часто думаю чому ти так самотня,
Одна з найкрасивіших доль у світі.
Ці сірі очі, пильні, сумовиті,
Чому ви не знаходите нікого, крім дзеркал?

А в дзеркалах себе і суть свою подвійну,
Ледь-ледь прикриту інеєм чекання,
Росою часу, терпінням дзвону,
Як іще мені тебе назвати?

Приспів:
І та любов, яка тебе знайде,
Тебе ж і знищить. Я люблю тебе!
І та любов, яка тебе знайде,
Тебе ж і знищить. Я люблю тебе!

А може ти загинеш як сніжинка на долоні,
Коли чиєсь тепло зруйнує цю самотність.
І може ця самотність – лише форма
Твоєї ідентичності п’янкої.

Приспів

Слова: 
Кость Москалець