Ми не створюєм собі кумирів
Та не замовляєм погоду
Не завжди ми влучаємо в тирі
Та у дзеркалі не бачимо вроду
Не збираємо в скриню зірок
А так хочеться розбагатіти
Раптом згадуєм старий панк-рок
Що давно вже не слухають діти

Плаче дощ наче сотні дівок
Схиляючи погляд додолу
Та шипить по асфальту панк-рок
Наче голка в старій радіолі

Знову хочеться на самоті
Заварити чи чаю, чи кави
Наші діти давно вже не ті
Хай рятує їх Бог від лукавих
Але знову нагадує дощ
Про часи ЛСД та Вудстоку
Джинси вже замалі, але щож
Грають краплями струни панк-року

Плаче дощ наче сотні дівок
Схиляючи погляд додолу
Та шипить по асфальту панк-рок
Наче голка в старій радіолі

Плаче дощ, грає музика та
Набридаючи нам дисонансом
Що поробиш, вона не свята
Як в житті має свої нюанси