Летять секунди, стрілка біжить беззупинно,
Так нестримно йде вперед,
Скільки часу пройти ще повинно,
Щоб злетіти все ж на верх.
Скільки часу блукати у тиші,
Сплітаючи тенета слів,
Які ніякі сили не знищать,
Допоки я ще не згорів.

Я розірву на дві частини світ цей,
Аби знайти нам із тобою місце,
І я не здамся,
Навіть якщо сонце згасне,
Я не дозволю нам з тобою впасти,
Я підпалю вірші, щоб освітити,
Нові дороги загадкових ритмів.
Моє небо зі мною.

Я тримаю його на долоні,
Вся безмежність цього світу на моїх руках,
І навіть сонце сьогодні зовсім не холодне,
І знаєш, я в туманах більше не зникав!
Місто чорно-білих снів палає,
Горить яскравим кольоровим і сліпучим вогнем,
Зникають в димі силуети останні,
На руїнах цих зустрінемо з тобою новий день

Міста чорно-білих снів немає,
Я забув усі старі шляхи,
І ніхто туди вже не потрапить,
Ніяк його вже не знайти.
Залишився один лиш спалах,
Який дістану з голови,
Я розміняю його на реальністю,
І я тут буду не один.

Я розірву на дві частини світ цей,
Аби знайти нам із тобою місце,
І я не здамся,
Навіть якщо сонце згасне,
Я не дозволю нам з тобою впасти,
Я підпалю вірші, щоб освітити,
Нові дороги загадкових ритмів.
Моє небо зі мною.

Я розірву на дві частини світ цей,
Аби знайти нам із тобою місце,
І я не здамся,
Навіть якщо сонце згасне,
Я не дозволю нам з тобою впасти,
Я підпалю вірші, щоб освітити,
Нові дороги загадкових ритмів.
Моє небо зі мною.

Чужы кордони для нас не зіграють різниці,
Адже небо в нас одне, а все решта - дрібниці,
Коридори у думках, а вночі все не спиться,
Прокручую історію із різних позицій,

Так ніби снився дивний сон,
І прокидатись не хотів,
Немов знімаючи кіно,
Перегортав сторінки днів
Так ніби сонце не зійшло,
І задихнулись небеса,
Коли я відстанню вночі,
Перемотав усе назад.

І я знав, що прокинуся наступного ранку,
Щоб мелодія зіграла той відвертий подив,
Я ніколи не соромлюся казати правду,
І з любов'ю намалюю ці прості акорди.