Я в темному залі один,
На сцені живе пантомима.
Актори такі мовчазні,
Та я бачу їх душі під гримом.

На лицях їх тане грим
Від сліз і прожекторів світла,
І плачуть мов діти вони
Від щирих емоцій їх діти.

Пр.
Нібі чайка взлітає вона -
Актриса на чорному фоні,
Я слідом за нею лечу
І разом із нею вмираю...

Чи видно-не видно мене,
Та серце моє там на сцені.
В житті я також пантомим,
Та тільки на римській арені.