Час

Заходить в потяг без квитка
і їде без зупинок до самого кінця.
Ти можеш приєднатись і їхати з ним,
ти можеш залишитись - він стане чужим.

Але всерівно треба буде гнатись за ним,
зупинитись благати, повернутись назад.
Ти не можеш відчути радість новин,
оцінити потрібність звичайних порад.

Він вчепився в зап'ястя твоєї руки,
йому не треба мотузок, не потрібні замки -
ти сам перед ним стаєш на коліна,
ти ведешся на казку, шукаєш причини...

Але всерівно треба буде гнатись за ним,
зупинитись благати, повернутись назад.
Неможливо відчути радість новин,
оцінити потрібність звичайних порад.

Ти впадеш у розпач і плач,
кричатимеш вслід: "Благаю, пробач!"
"Пробач!!!!" "Сука!"