Любив козак три дівчиноньки:
Чорнявую ще й білявую, 
Третю руду, препоганую. 

Що чорняву від душі люблю,
З білявою залицяюся,
А з рудою, препоганою, 
Мабуть піду розпрощаюся 

Чи ж я тобі тай не казала
Як стояли під криницею:
"Не їдь, милий, тай у Крим по сіль 
Бо застанеш молодицею." 

Любив я тебе дівчиною,
Любить буду молодицею,
Та ще й того дочекаюся, 
Поки станеш удовицею. 

Ой не всії ті сади цвітуть,
Що весною розвиваються.
Не всі тії тай вінчаються, 
Що любляться та кохаються.

Половина тих садів цвіте,
Половина осипається.
Одна пара тай вінчається, 
А другая розлучається.