І нібито пульсує в скронях знов…
Ти знаєш, що ніхто не кращий.
І слово, що придумали на „Л”,
Напевне це був знак і день найвищий.

Ніхто вже не казав, як треба…
І навіть тим, хто може щось робити,
Не важко перейти з потреби тихо,
Щомиті хоч когось любити.

І знов малюю твій образ,
Пишу свій чорний лист тобі.
Ти не почуєш мій голос…
Я скоро вже піду.

Неважко зрозуміти, чого хочеш,
Складніше знайти тих, хто б так вважав.
Але якщо та квітка виросла в неволі,
То краще б їй не заважав.

І знов малюю твій образ,
Пишу свій чорний лист тобі.
Ти не почуєш мій голос…
Я скоро вже піду.