Ти тримаєш за горло мене, ну і що?!?
Твої очі запалені дивляться в дно…
Хто ти? Щоб знати, як нас звуть,
Твої ноги не знають куди вони йдуть.

Ти малюєш на стелі знаки буття,
В твоїх сейфах лежать безневинні тіла.
Щось благаєш у бога і навіть життя…
Ти не вартий нічого, ну хіба що твоє ім’я.

Не стогни — тебе ніхто не чує.
Тут зараз ти повинен бути.
І навіть всі ікони не зігріють,
Якщо не знаєш, хто на них і як їх звуть.

І так гарно, що ти пітнієш,
Коли бачиш зламані життя.
Напевно, сам не розумієш,
Що то могли зламатись ти чи я.

Не стогни — тебе ніхто не чує.
Тут зараз ти повинен бути.
І навіть всі ікони не зігріють,
Якщо не знаєш, хто на них і як їх звуть.

Ти повна деградація з Гоморри,
Твої вуста на пам’ятають смак…
Але нічого, ти не хворий,
Однак ніхто і звуть тебе ніяк.