Вирішив поїхать я з рідного села,
Бо у нас у клубі развлєчєнієв нема.
Я надів кухвайку, чоботи напер,
Чмокнув в морду Гальку і у Київ я попер.

Поробив з півроку на об'єднанні "Азот".
Став я хлопець городський. 
Я тепер-тепер не тот.
Ну а раз в Сайгоні 
з хлопцями набравсь -
У відділення попався - 
ну і там робить оставсь.

Всі мене бояться, як у формі я.
Я страшний тепер, 
я страшний тепер міліціонер.
Нащо мені тепер Каліфорнія?
В мене свій готель, де дають постель
за один рубель.

Якось на бенкеті,
а були з кумом "під шафе",
Там естрада файна грала, 
караоке заводне.
Я вскочив на стола,
в когось вирвав мікрофон
Та й почав собі волати, 
немов поранений гібон.

Але там були крутії, 
та й почався кавардак.
А влучив хтось мені по пиц
і, кум єму дістав п’ятак.
Потім я хотів - той плаче: 
"Я є відомий продюсер.
Хоч? - зроблю тебе артистом!" - 
От і співаю я тепер.

Всі мене кохають, бо відоми я.
Ценний баритон ллється із вікон... 
Радіо Шансон.
Нащо нам тепер Каліфорнія?!
В нас є свій музон, 
закликає й он до любимих зон.