що заважає нам відірватися від землі
чому народжені палати човгають немов старі?
про що ви, про що ви мрієте?
сидячи в палатах, перегортаючи сторінки
щастя, ліки про досягнення мети?
дивіться як гаснуть на очах, як гинуть мрії молоді

час згортає всі дороги нахабно глузуючи з кожного з нас
де межа що блокує нас?

тонучі човни від золота
потрібно вже давно відбути,
але ми втратили голову 
і забули 
ми вже забули про гори,
що так присягались скорити.
невже наші зорі згасли
не почавши горіти?

і що тепер ти скажеш, коли затягнуті гвинти
і не прокинешся від страху і не запалиш заново свічки?
ця тенденція втрачати тягне в обійми свої

і коли ти втратиш голос свій, ти згадай про нас, 
тих хто не дійшов, тих хто згубив свій шлях.
шлях.