Хлоп’я купається в ріці за селом,
бігає по воді, плюскає бурульками до сонця,
що аж нараз заграли веселкою.
Се увидів він перший раз і вискочив з ріки.
Стояв на зеленім морузі недалеко загород та верб,
що сміялися срібним листям у сонці.
Успокоївся і побіг знову у воду.
Пускав "качки" камінцями та ловив рибу.
Втім учув над собою гамір птахів,
глянув вгору – голуба пропасть над ним,
опустив очі на воду – та сама безконечна пропасть під ним.
Учувши над собою гамір птахів,
глянув вгору – голуба пропасть над ним,
опустив очі на воду – та сама безконечна пропасть під ним.
Голуба пропасть над ним, безконечна пропасть під ним.

Приспів:
Світ обертався, хлопчина не видів на нім нікого й нічого – чув лиш себе. (2)

Учувши над собою гамір птахів,
глянув вгору – голуба пропасть над ним,
опустив очі на воду – та сама безконечна пропасть під ним.
Се так його вразило, що він враз вискочив з ріки.
Пирснув з води, як опарений, припав до землі і скрив лице.
Схопився обіруч трави, аби не злетіти ні в одну, ні в другу глибінь.
Підоймав боязко очі від землі, в голові шуміло,
глядів спроквола на небо і все держався землі.
Тримаючись обіруч трави, аби не злетіти ні в одну, ні в другу глибінь.
Підоймав боязко очі від землі, в голові шуміло,
глядів спроквола на небо і все держався землі.
Глядів на небо і все держався землі.

Приспів (2)