Не нам на прю з тобою стати! 
Не нам діла твої судить! 
Нам тілько плакать, плакать, плакать 
І хліб насущний замісить 
Кровавим потом і сльозами. 
Кати згнущаються над нами, 
А правда наша п'яна спить.

Коли вона прокинеться? 
Коли одпочити 
Ляжеш, боже, утомлений? 
І нам даси жити! 
Ми віруєм твоїй силі 
І духу живому. 
Встане правда! встане воля! 
І тобі одному 
Помоляться всі язики 
Вовіки і віки. 
А поки що течуть ріки, 
Кровавії ріки!