При долинi кущ калини
Нахилився до води,
Ти скажи менi калино,
Як попала ти сюди.

Якось ранньою весною
Козак бравий прискакав,
Милувався довго мною,
А тодi з собою взяв.

Вiн хотiв мене калину
Посадить в своiм саду,
Не довiз i в полi кинув,
Думав, що я пропаду.

Я за землю ухопилась,
Стала на ноги свої,
I навiки оселилась,
Де вода i солов´i.

Ти не гни калину, вітер,
Я тепер не пропаду.
Наді мною сонце світить
І надалі так цвіту