Він цілує напружену землю,
Що забута юрмою ротів,
З язиків в серце лине пустеля,
Хтивих танців, картин і снів,

Мамо Либідь - то мій небокрай,
Де скінчилися орди байдужих, 
Без хозарських проклять і безкрай,
Сварга спалахом в темряві кружить!

Але ми в серці будемо нести, 
Попіл світла і жмуток калини,
Не забудем тебе лицар честі,
Гострим списом в Україні!

Крізь замовчану правду б'є біль,
Сповідь ліри уважніше слухай,
Хто мовчить той примножує цвіль,
Хто бездіє - той чинить знаругу,

Пам'ятаєш як кулі свистіли,
На підзамчих, козацьких валах,
І розпечене доблестю тіло,
Увінчало звитягою змаг!

Але ми в серці будемо нести, 
Попіл світла і жмуток калини,
Не забудем тебе лицар честі,
Гострим списом в Україні!

Невстромити і небо в безодню,
І не звести свій глянцевий трон,
Ми зупинимо орди безродні,
І розбурхаєм помсти вогонь,

Хай роти повсякчасно голодні,
Знеособленим натовпом йдуть,
І безпам'яцтва у світі безодні,
Необрамлюють - гроші їх суть!

Але ми в серці будемо нести, 
Попіл світла і жмуток калини,
Не забудем тебе лицар честі,
Гострим списом в Україні!

Але ми в серці будемо нести, 
Попіл світла і жмуток калини,
Не зречемося крові і честі,
Гострим списом в Україні,
Гострим списом в Україні!