Їхав козак за Дунай, сказав: «Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький, скачи та гуляй!»
«Постій, постій, козаче, твоя дівчина плаче,
Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!».

Приспів:
Лучше було б, лучше було б не ходить,
Лучше було б, лучше було б не любить,
Лучше було б, лучше було б та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать.

Вийшла, ручки заломивши і тяженько заплакавши:
«Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!»
«Білих ручок не ламай, ясних очей не стирай,
Мене з війни із славою к собі ожидай».

Приспів.

«Не хочу я нікого, тільки тебе одного,
Ти здоров будь, мій миленький, а все пропадай».
Свиснув козак на коня: «Оставайся здорова!
Як не згину, то вернуся через три года!».

Приспів.