Котилася ясна зоря з неба,
Тай упала до долу,
Тай упала до долу.

Журилася молода дівчина
Та своєю бідою,
Та своєю бідою.

"Ой, хто ж мене, молоду дівчину,
Та заведе додому?
Та заведе додому?"

Обізвався козак молоденький
Та й на воронім коню,
Та й на воронім коню.

"Гуляй, гуляй, молода дівчино,
Я заведу додому!
Я заведу додому!"

"Веди, веди, молодий козаче,
Та веди, не барися!
Та веди, не барися!

Бо за мною, та молодою,
Увесь рід зажурився,
Увесь рід зажурився.

Не так весь рід, та не так весь рід,
А як батько та мати,
А як батько та мати.

Хотять мене, молоду дівчину,
Та й за іншого дати!
Та й за іншого дати!"