Було колись - в Україні 
Ревіли гармати; 
Було колись - запорожці 
Вміли панувати. 

Панували, добували 
І славу, і волю; 
Минулося - осталися 
Могили на полі. 

Високії ті могили, 
Де лягло спочити 
Козацькеє біле тіло, 
В китайку повите. 

Високії ті могили 
Чорніють, як гори, 
Та про волю нишком в полі 
З вітрами говорять. 

Свідок слави дідівщини 
З вітром розмовляє, 
А внук косу несе в росу, 
За ними співає. 

Було колись - в Україні 
Лихо танцювало, 
Журба в шинку мед-горілку 
Поставцем кружала. 

Було колись добре жити 
На тій Україні... 
А згадаймо! може, серце 
Хоч трохи спочине.