Не кидай мені свої карти,
Я і так знаю хто ти.
Нам, напевно, більше не варто
Збуджені телемости будувати
І головою вниз падати й падати.
Не кидай мені свої карти,
Я і так знаю хто ми.
Нам давно уже було би варто
Стати невидимими
Для холодної, як чужий готель,
І нудної зими.

Ми так ховалися від зими
18 хвилин назад!
Листопад, стали митими ми знов.
Ми так ховалися від зими
18 хвилин назад!
Листопад, листопад, листопад!

Ти все далі, далі і далі
І сльоза - холодне скло,
І, здається, більше немає
Днів, які б не замело,
Але кожен з нас у своїх снах
Бачить тільки тепло!
За вікном ми - вулиці свято,
За вікном ми - радість і сміх!
Знову той лиш може почати,
В серці хто забути зміг
Мов холодний, як чужий готель,
І пронизливий сніг!