Я кохаю Вас, Єво. Не виходьте за мене заміж. 
Не жалійте мене, хоч і тяжко буде мені. 
Я Вас прошу, ні слова. Усе передумайте за ніч. 
Добре зважте на все, і вранці скажете: ні. 
Світла мрія про Вас співає мені як сирена. 
Прив'яжуся до щогли і вуха воском заллю. 
Розумію, це щастя. але щастя - воно не для мене. 
Я боюся Вас, Єво. Я вперше в житті люблю. 
Моя Пісне Пісень! Золоте пташеня мого саду. 
Корабель попливе, я не вдержу його в берегах. 
"Фрам"- це значить "Вперед". Ви залишитесь, Єво, позаду. 
Бо до серця підступить вічний пошук у вічних снігах. 
Тиждень буде все добре. цілуватиму Ваше обличчя. 
Може, навіть, не тиждень, а цілі роки минуть. 
Будем дуже щасливі. Але раптом Воно покличе. 
Ви зумієте, Єво, простити це і збагнууть? 
Ви не будете плакать? Не поставите душу на якір? 
Не зіткнуться в мені два начала - Ви і Воно? 
Я без Вас нещасливий. А без нього буду ніякий. 
Я без Вас збожеволію. А без нього піду на дно. 
Ваш теплі долоні і мої відморожені руки... 
Як вуста відірву від такої сумної руки? 
Чи зумієти жить від розлуки і знов до розлуки? 
А якщо доведеться чекати мене роки? 
"Фрам" застрягне в льодах... А якщо не вернуся я звідти?... 
Я ж собі не прощу! А якщо у нас буде дитя?! 
Ви, така молода!.. Ви, що любите сонце і квіти! 
- Я люблю Тебе, Нансен! І чекатиму все життя. 
Все, що є найсвятіше в мені, називається Нансен. 
Хай співає сирена, вона перед нами в боргах. 
Я сама розіб'ю об "Фрамові" груди шампанське, 
Як покличе тебе вічний пошук у вічних снігах. 
Моя Пісня Пісень! Вічний саде мій без листопаду! 
Ти відкриєш свій полюс. Тебе не знесе течія. 
Подолаєш сніги. Все залишиться, милий, позаду. 
"Фрам"- це значить "Вперед". А на обрію буду я.