Як робить давно вже звикли ми: 
Падати слухняно на коліна 
Перед геніальними людьми. 

Вихвалять, і славити, й кричати, 
Роздувати фіміамів дим. 
Геніїв між нами небагато, 
То чому б не поклонятись їм? 

Але я зібрав би всіх титанів 
І сказав би, знявши капелюх: 
— Я не хочу вам співать пеанів 
І хвальбою лоскотати слух. 

Ви усі розумні та відверті, 
Тож скажіть по щирості мені: 
Хто й за що вам дарував безсмертя, 
Хто й за що продовжив ваші дні? 

Говоріть, кричіть, щоб всі узнали, 
Втямили нарешті до пуття: 
Смертні вам безсмертя дарували, 
Смертні вам продовжили життя! 

Щоб надійно крила соколині 
Вас у небі вічності несли, 
Мудрості своєї по краплині 
Смертні вам, як бджоли, віддали. 

Вас, як прапор, підніма людина 
В боротьбі за правду проти тьми. 
Генії! Безсмертні! На коліна 
Станьте перед смертними людьми!

1962
11 червня