Місяць тихо нам наспівує
Та його ніхто не слухає
Хвилі омивають берег
І стирають ці дні.

Не вловити навіть звуку нам
Із того, що зорі кажуть там
Обговорюючи книги,
Переплетені слова.

Мені неба забагато
Час зашвидко мій збігає
Без мети давно блукаю я
Тому мудрість, що зібрала
Погниє в землі.

Все одно буду кричати я
Хоч даремна воля ця моя
Раптом небеса почують
Ясне сонце знов зійде.