Він літав в небо-сад в яснім квітні,
Став він птахом той сад, але не перелітним.
Дзеркала хтось просипле в траві там,
Відіб'ється в них небо і квітень у небі,
І квіти зі скла.

Приспів:
Дзеркала затаять наше світло,
Дзеркала відгородять від вітру,
Дзеркала відгородять від зла,
Дзеркала, дзеркала, дзеркала...
Замела пелюсткова завія
Стежку в сад, у вчорашнє весілля,
Замела, але не замела
Порозбиті в траві дзеркала...

Відпала, як свіча, місяць квітень,
Світ залишиться білим в пелюстковім світлі,
Дзеркалам у траві не зітліти,
У траві спориші, наче крихти душі,
Хтось розкидав ці квіти зі скла.

Приспів. (2)