У тобі так багато сторін,
Я просто не розумію,
Я просто хочу спитати тебе,
Чому ти настільки красива?
Чому в мене ціла купа дивних речей,
Яких я не розумію,
Яких я не відкриваю тобі,
Бо це все може вбити,
Тебе це може вбити.

1. Трошки більше, ніж навхрест
Зав’язались вузилки:
І не розірвати, і не розв’язати.
Доторкнутись до зіниць,
Я навік в тобі застиг:
Все це так спонтанно,
І чомусь банально...
Знати...
Думати...
Себе побачити
Зі сторони можливо...
Все в житті можливо...

Пр-в: У тобі так багато сторін,
Я просто не розумію,
Я просто хочу спитати тебе,
Чому ти настільки красива?
Чому в мене ціла купа дивних речей,
Яких я не розумію,
Яких я не відкриваю тобі,
Бо це все може вбити,
Тебе це може вбити.

2. З двадцять другої весни
Я закину свої принципи.
Це буває рідко,
Але так помітно.
Друзі всі здуріли мов,
Всіх понесло на любов.
І ніхто не в праві,
Тут вже ніхто не в праві
Стримати...
Чи зупинити...
Це ж нормально....
Треба бути нам...
Якось жити нам...

Пр-в: У тобі так багато сторін,
Я просто не розумію,
Я просто хочу спитати тебе,
Чому ти настільки красива?
Чому в мене ціла купа дивних речей,
Яких я не розумію,
Я просто не відкриваюсь тобі,
Бо це все може вбити,
Тебе це може вбити.