У предвічних хащах, де не тліє цвіт болота.
Де лягла Батия чорно-золота кіннота.
Часом в білій свиті зачарований гуляє
Лісовик-Чугайстер і стиха промовляє:

Приспів:

Якщо можеш завітай до мене ти.
Якщо хочеш спий моєї води.
Якщо віриш розкажи мені
Про що ти мрієш коли живеш на самоті.

Проргаш (як вступ).

Браве павутиння від сосни і до берези,
Вартові чекання - долі зламані терези.
Полум'яна рута життєдайно розквітає,
Та ніхто не бачить, ніхто того не знає.

Приспів.

Стогне хижим плачем трясовина на Поліссі,
Попелом укрите листя у древлянськім лісі.
Без надії квола похилилася тополя,
Дме тривожний вітер з отруєного поля.

Приспів.

Все, що наснилось, більше не вернется.
Казкові мрії в небутті.
Занадто рано зупинолось серце.
Ми вмерли надто молоді.

І голос з неба чорний крук принесе,
Стече по Прип'яті вінок.
Чекайте вістки під похмурим сонцем
У сяйві жалібних зірок.