Передосінній дощ
Тривав не більше двадцяти хвилин.
Через дорогу магазин.
Вина. Червоного чи білого вина.
Ну що ж.
Тримав міцніше,
А виявилось – ні.
Сумне кіно. Сумні думки.
Хіба втекти, не знаючи куди хіба.

Після дощу слів не знайду потрібних.
Як на біду люди ідуть на рівних.
Дощ. Осінь. 

Блискавка навпіл світ.
Дощ краплями змивав з асфальту бруд,
потворні кольори  споруд.
Слова написані без зайвостей. Дива.
Самосуд. 
Найвища міра внутрішніх застуд,
залежна від сердечних амплітуд.
Але дощем змиває все, окрім тебе.

Після дощу слів не знайду потрібних.
Як на біду люди ідуть на рівних.
Дощ. Осінь.