Це був дзвінок в ефір, таких не є багато,
і в вже не Шекспір, із восьмої палати, 
Правда зникне ще до ранку, нещадні адвокати   
Нищать наші квоти, кати чекають на розплату.    

Стрибок крапки розставить, акценти вже за вітром,
Підніметься літак в повітря, стрімко, безнадійно...
і стій! не врятуєшся в падінні! Так наївно...
Чому такий кінець задумала, а не старіння?

Всі кольорові мрії, розвіють хмари білі,
По тілу лише стріли і не потрібні крила,
покрила всі надії, і роздала зарплату, -
собі не залишила ні потів ні блату.

Не мобільний оператор, нам виписує фактури,
ти хотіла це сказати, що так востаннє було, 
І тримати це не в стані, і що стоїш на краю, 
Шановні, ваші ставки, тут один квиток до раю.

Приспів:
Ти мій! ти мій! Кричала на прощання
І сльози твої вниз, капали востаннє
Ти мій! і ти моє кохання, -
Слова цінніші за життя, хоча трохи банальні.

2 куплет:

Пора би вже проснутись, хотілося б забути
які колись з тобою збудували халабуди.
Пробачення ж не буде? хіба замало бруду
запалено повсюди? І судно не спасе від суду...  

Cуть уже відсутня, суцільна параноя,.
Хоч суїцид не в моді, та пекучий шепіт моря...
І сходи цих стосунків глибоко вже на дні.
обираєш гроші - прошу інших строго не суди

Натерпілась вдосталь? Чи втомилась просто?
Поглинає ця безодня, не розкажу віршами,
Чому біль у грудях ти постійно залишаєш.
підпис твій болючий, пером-кинжалом краєш..

Збираєшся померти? 
не для того ж серце билось,
Нехай здалось це все, нехай мені наснилось!
Але життя - це милість... Гудки і тишина,
i жива лише любов.. на двох лише одна..