Коли тобі кажуть, що більше не люблять,
Скрушно закушують губи: "пробач..."
І у долоні летить перепухле
Яблуко-м'яч.

Ти зупиняєшся, гордо і стисло,
Без заперечень відходиш набік,
А поміж пальців стікає прокислий
Яблучний сік.

Сумно всміхаєшся у верховіття
І перечікуєш, поки бринить.
Ти, що трапляєшся раз на століття,
Якщо пощастить!

Мабуть, наступну він зватиме Євою,
З буквою "Є", як великий гачок.
А у тобі проростатиме дерево
Із кісточок. 
 [bad word]  [bad word] avtor_ka