Ні на що не нарікай з печаллю,
Рідне і кохане – все мине.
Все прийми – буттєве й неземне.
Те, що заховалося за даллю,
Не поверне більше, не верне,
Не поверне більше, не верне,
Не верне!..

Ні на шепіт стишеного болю,
Ні на крик розгойданої мсти –
Полюби неспокій самоти
З запахом міцного каніфолю.
Полюби неспокій самоти...
Полюби неспокій самоти...
Самоти...

Та в щедротно дивовижних днях
Голубінь розмріяного поля
Нам доносить - розбуяла воля
В часових і тембрах, і тонах!
Та в щедротно дивовижних днях
Голубінь розмріяного поля
Нам доносить - розбуяла воля
В часових і тембрах, і тонах...
Ні на що не нарікай з печаллю...